Art for Life blog

Нова простота

Перенасичення музики початку ХХ століття новими техніками, складними цифровими системами, нагромадженням часто дисонантних співзвуч стало поштовхом до повернення назад. Композитори в середині ХХ століття все більше тяжіють до ностальгії за попередніми епохами, зокрема за романтизмом. В європейській музиці - це “Neue Sachlichkeit”  - “Нова об’єктивність”, звернення до пізнього романтизму, експресіонізму, імпресіонізму та абстракціонізму. Одним із найяскравіших представників цього напрямку став Пауль Гіндеміт, який вважав атональність помилкою та у своїх творах звертався до більш класичних композиційних прийомів та цитування. Відповіддю на авангард став і рух “Нової простоти”, який утворився в 1970-х. Сформувалась “Нова простота” у творчості Вольфганга Ріма, Арво Пярта, Георгса Пелеціса, Валентина Сильвестрова та інших композиторів, які також вбачали закінчення епохи авангарду та мали схожі ідеї щодо музики загалом.

Повернення до романтизму у їх творчості означало його переосмислення, сприйняття романтичних ідей через призму постіронії та загострення сентименталізму. 

“Нова простота” спочатку сформувалась у творчості німецьких композиторів. Найвідомішим представником став Вольфганг Рім. 


Написання музики за думкою Ріма є процесом суто інтуїтивним, а в процесі композиції майстер настільки захоплюється твором, що втрачає відчуття реальності та часу. Подібний ефект справляє музика і на слухачів. 

У творчості композитора помітний вплив його попередників. Рім застосовує досвід минулих епох та не боїться кліше, оскільки вдало може з ними працювати. Особливістю творів Вольфганга Ріма є можливість їх нескінченного продовження та переходів з одного твору в інший. 


Цікавим є те, що композитори “Нової простоти” не являли собою якусь з композиторських шкіл, мало того - вони мало перетиналися і кожен з них самостійно прийшов до ідеї “смерті авангарду”. 

Сентименталізм у творчості цих композиторів теж значно відрізняється від класичного, чи романтичного. Разом з відходом від авангарду з’явилось і місце для емоцій: подекуди навіть простих і зрозумілих, доступних та відкритих. Це сентименталізм, який не боїться бути висміяним, або вказати на слабкість. А самі слабкість, тиша, крихкість стають акцентами музичних творів.

Одним з найяскравіших композиторів нової простити є естонський композитор Арво Пярт. Свій стиль композитор до “Простоти” не відносить, а називає “tintinnabuli” (з лат. дзвіночки). Цей стиль є музичною філософією Пярта, яка полягає у втечі в добровільну убогість.


Тintinnabuli - це мінімалізм з посиленою увагою до кожного, навіть найкоротшого звуку. Музичний стиль зображає філософські погляди композитора, релігійність. Як композиторська техніка tintinnabuli є унікальним алгоритмічним методом. В основі простої на слух музики міститься тематичний початок - число (автономний числовий ряд або текст з усіма його параметрами як джерело числових рядів), що визначає будову музичної тканини. Також ця техніка містить старовинні поліфонічні методи. Про свій стиль Арво Пярт каже так: “Моя перша мелодія - це прощення. Для мене музика - це лінія, яку б я намалював, якби був художником. Я можу сказати: музика - це коли в людини ростуть крила, коли зникає гравітація. Коли ми трохи підіймаємося…”


До поліфонічних принципів звертався також латвійський композитор Георгс Пелеціс. 


У творчому шляху Пелеціса відсутній перехід від авангарду до метамодернізму та простоти. Композитор відразу почав писати в рамках простого стилю. Окрім поліфонічного компонування також звертається до сучасних методів роботи над музичним матеріалом, як числом. 


Композиторам Нової простоти притаманна не тільки робота з безпосередньо музичним матеріалом, а ще й філософські роздуми щодо музики в цілому. 

Латвійський композитор Петеріс Васкс після авангардного періоду описує свій стиль, як вагомість сказаного. «Звуки - це тільки робочий матеріал, з якого ти маєш щось побудувати». 


У своїй музиці Васкс значну увагу приділяє «добрим словам», намагається підтримати свого слухача, допомогти йому. 
Його твори немов промовляють: «Тримайся, в житті так багато прекрасного».


Найцікавішим композитором сучасності Арво Пярт називає українського композитора Валентина Сильвестрова. 


Валентин Сильвестров певний час належав до групи «київського авангарду». Зміну стилю композитор пояснює як необхідність, оскільки музика ХХ століття дійшла до своєї кризи. 
В назвах творів часто можна зустріти епітет «тихий»: «Тихі пісні», «Тиха музика для струнних». Свій стиль композитор визначає як слабкий, називає свою музику метамузикою. В його композиціях повертаються тональність та мелодія, композитор пояснює це як повернення до «природи музики». 


Для пізнього періоду творчості характерною є постлюдійність, віддаленість від усіх земних переживань та пристрастей. Музика вирізняється своєю прозорістю та медитативністю. Від емоцій залишаються лише спогади про емоції, для яких потрібна особлива музика, тиха, зрозуміла і водночас недосяжна.


Рух «Нової простоти» вбачає складність музики в її семантичності, виховує слухача здатного вислухати кожен звук, дочекатись мелодії та поринути в неї. Це відповідь не тільки на авангард, а й на усе ХХ-ХХІ століття загалом, тихе протистояння перевантаженню життя сучасної людини, заспокоєння та втіха. 

Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Авторка матеріалу: Марія Сидорак

Марія Сидорак - музикознавиця, студентка Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, організаторка та кураторка концертів та культурних заходів.




Музика