Art for Life blog

Народження кінематографа: батьки-засновники

Історія народження кінематографа, історія появи першої проєкційної техніки, перших фільмів і кінотеатрів – це історія низки відкриттів, так званих «патентних воєн», конкуренції в дусі романів Жуля Верна, злетів і падінь кінопромисловців і кіномитців. Історія ця досить заплутана. Найчастіше в ній можуть розібратися тільки фахівці, які досконало вивчили еволюцію розвитку кінотехніки (від «камер обскура» і кінескопа Едісона до цифрових кінопроєкторів і системи «IMAX»).

Камера обскура


І в цьому – головна відмінність історії народження кінематографа від історій народження інших, класичних форм мистецтва, на кшталт мистецтва слова або музики, які з'явилися ще в первісну епоху.

Томас Едісон (1847 - 1931) — американський науковець і винахідник, автор винаходів, на які видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн.


Кінематограф же не такий! Як вірно помічає письменник Жан-Марі Леклезіо: «Кіно – це перше у світі мистецтво, повністю залежне від електрики».

Цифровий кінопроєктор


Проєктори IMAX


Звичайно ж, знаходяться допитливі фахівці, які розпочинають історію кіно з античних часів або Стародавнього Єгипту і Китаю, розповідаючи про «театр тіней» і «оптичні спектаклі», але все це – лише прообрази рухомих картинок, віддалені родичі кінематографа. Кіно – яким ми його знаємо – народилося на рубежі віків, між XIX і XX століттями, в романтичну епоху неймовірних технічних досягнень і надій на світле майбутнє. Винахідники з усього світу, від Європи до Америки, робили свій внесок у розвиток кінематографа, котрий тоді ще не мислився мистецтвом, але був новомодною забавою, технічним нововведенням і, що гріха таїти, можливістю добре заробити або – як довела практика – збанкрутувати.

Перший кінотеатр в Белграді



Отже, середовище появи кінематографа – у всіх сенсах – було конкурентним. Між собою змагалися різні конгломерати фабрикантів і поодиноких ділків, які займалися розробкою і виробництвом кіноплівки й кіноапаратів. Вони навіть знімали кінофільми: короткі документальні або примітивні постановочні картини! Представники таких кінофірм могли поставити камеру прямо на вулиці та знімати перехожих, а потім, ввечері – і це геніальний маркетинговий хід! – показувати кіно всім охочим, особливо тим, хто випадково потрапив в об'єктив. Деякі кінофірми самі відкривали кінотеатри та показували там фільми. Були ще і власники кінотеатрів, котрі займалися закупівлею фільмів і проєкторів для показу. Все це стало початком розвитку кіноіндустрії: з'являлися перші мережі кінотеатрів, зароджувалася кінодистрибуція, закладався фундамент майбутніх і донині неугавних суперечностей між тими, хто знімає кіно і тими, хто його продає.


З деякою часткою умовності кіноісторики сходяться на думці, що днем народження кінематографу можна вважати 28 грудня 1895 року, знаменну дату, яка відома кожному кіноману. В цей день, в Парижі, на бульварі Капуцинів, в будинку під номером 14, в індійському салоні «Гран-кафе», в невеликому підвальчику відбувся кінопоказ, якому, як пишуть деякі кінознавці, «судилося змінити хід історії». Брати Люм'єр, Огюст і Луї, запросили в «Гран-кафе» десяток комерсантів, бізнесменів і директорів, щоб презентувати їм можливості свого дивовижного винаходу, призначеного для колективного перегляду фільмів, сінематографа.

Плакат "Сінематограф Люм'єр"


«Вихід робітників з фабрики», «Стіна» і «Политий поливальник» – ось вони, перші у світі кінохіти, що вразили публіку. У «Гран-кафе» захопленим відвідувачам показали десять короткометражних фільмів-історій, що тривали менш як хвилину й вирізнялися – навіть за мірками сучасного кіно – витонченістю, винахідливістю і, в кращому сенсі цього слова, простотою. Кіноісторики – їх можна зрозуміти, адже мова йде про зустріч батьків-засновників кінематографа – завжди наголошують на тому факті, що серед присутніх глядачів був директор театру «Роббер-Уден» Жорж Мельєс.


Жорж Мельєс за роботою


Він уже давно шукав щось подібне, на кшталт винаходу братів Люм'єр, щоб використовувати це у своєму театрі й розширити межі театрального мистецтва. Проте, кіноапарат йому не продали. Брати Люм'єр були впевнені, що кінематограф – хвилинне захоплення публіки, у якого не може бути майбутнього. Вони хотіли зняти кілька фільмів, відкрити парочку залів, заробити на цьому грошей – і все. Не довго думаючи, Мельєс звернувся до їх конкурентів і придбав кіноапарат англійського виробництва. Він переніс його до свого театру і почав з ним розбиратись. Саме з мельєсових кінодослідів, з його «театральних кінопостановок» і народилося те, що заведено називати «кіномистецтвом».

Брати Люм'єр і Жорж Мельєс – ось вони, справжні батьки-засновники кінематографа.

Луї Жан Люм'єр (фр. Louis Jean Lumière; 5 жовтня 1864 — 6 червня 1948) — молодший брат (винахідник) та Огюст Луї Марі Ніколя Люм'єр


Документальний реалізм фільмів братів Люм'єр з одного боку і барвистість фантастичних стрічок Мельєса з іншого, як заведено вважати, стали причиною поділу кінематографа на документальне та художнє кіно, кіно соціальне і поетичне, реалістичне і фантастичне. Традиція братів Люм'єр – це традиція «кінематографа як реальності», традиція ж Мельєса – «кінематографа як фантазії».

Жорж Мельєс


Люм'єр подарували нам Дзигу Вертова, Майка Лі та Ендрю Буджальскі, а ось Мельєс – Луїса Бунюеля, Федеріко Фелліні й Террі Гілліама. Кінематограф народився і – на диво всім – голосно заявив про себе. Перші кіноглядачі, які довго ще не вважатимуть кінематограф мистецтвом, стали свідками рідкісного дива і чарівного феномена. «Политий поливальник» і «Вихід робітників з фабрики» Люм'єр, «Подорож на Місяць» і «В царстві фей» Мельєса, разом з багатьма іншими ранніми кінострічками довели, що у кінематографа є неабиякий потенціал вирости з одноденної розваги в велике мистецтво. І нехай тоді, в перші два десятки років існування кіно, мало хто розгледів цей потенціал і усвідомив майже необмежені можливості кінокамери, головне, що крига скресла і початок був покладений. Кіно, з легкої руки винахідників і художників, увійшло у світ.

Автор матеріалу: Станіслав Тарасенко



Станіслав Тарасенко - кіномен, артменеджер кінотеатру «Кінопалац» у Львові, куратор кіноклубу «Silentium», кінокритик та блогер. Полюбляє кінематограф, розповідає про кінематограф. Читає лекції про кіно, пише статті, веде сторінку на «фейсбуці», влаштовує різноманітні кіноподії, у тому числі – зі знімальними групами. На нашій платформі ви також можете зареєструватись на авторський базовий курс по кіно від Станіслава - "Течії кінематографу в персоналіях" де в 12 лекціях ви дізнаєтесь про 12 напрямків в кінематографі та їх найяскравіших преставників, а також отримаєте унікальні підбірки найкращих світових кінострічок.

Кіно