Art for Life blog

Будь простіше — історія найсміливішого навчального закладу ХХ століття

Баугауз — одна з найвпливовіших шкіл прикладного мистецтва, дизайну та архітектури у XX столітті. Їй знадобилося всього 14 років, щоб влаштувати справжню революцію та стати центром найсміливіших візуальних ідей. Представники Баугаузу започаткували принцип практичної користі та раціональності форм, створили новий підхід до навчання, роботи з міськими ландшафтами та архітектурою. Як їм це вдалося — дізнаємося у матеріалі.

З чого все почалося?

25 квітня 1919 року у Веймарі відкрилася Вища школа будівництва та художнього конструювання — Баугауз. Першим директором був Вальтер Ґропіус, що мріяв про навчальний заклад, який назавжди змінить значення дизайну та прикладного мистецтва. І він сповна скористався цією можливістю.

Ґропіус вважав, що будь-який художник повинен володіти “ремеслом”. Так він створив нові принципи для митців та вклав їх у декларацію 1919 року. “Архітектори, скульптори, художники — ми всі повинні звернутися до ремесла… Немає більше ”мистецтва, як професії”. Як і різниці між художником та ремісником. Художник — лиш вища його ступінь“. Революційний дух маніфесту влучив у ціль духу часу. І зміни почалися.

Студенти та підхід до навчання


У кожного студента було по два наставники на предмет: майстри та ремісники навчали професії, художники виховували естетичний смак. Першими викладачами стали Йоганнес Іттен, Ліонель Фейнінгер та Герхард Маркс. Пізніше їм склали компанію Василь Кандинський та Пауль Клеє. Вільність і рівноправ'я відчувалися практично у всьому. Навчатися у Баухаузі могли чоловіки та жінки. У студентів навіть не було вікових обмежень — пари відвідували як 17-річні, так і 45-річні. Ґропіус вмовив скасувати плату за навчання через важкий воєнний період та домовився за фінансову допомогу для студентів, чиї роботи були комерційно успішними. Багато з перших випускників залишились в університеті як майстри. 

Акцент у навчанні був на ручну працю. І навіть якщо більшість працювали з машинами, лише людина, яка знає ремесло могла якісно керувати автоматизованим виробництвом.

Перша навчальна програма складалася із 3-х курсів: підготовчого, практичного та  будівничого. На першому студенти вивчали основи форми та матеріали, на другому — займалися ремеслом, створювали масову продукцію, і наостанок працювали на реальному будівництві. Цей підхід давав можливість відчути реальну сторону професії й на практиці відточувати свої вміння.  

Одним із перших викладачів був Йоганнес Іттен. Він приїхав із Відня разом із 16-ма своїми учнями, які й стали першими студентами Баугаузу. Іттен розробив новий метод художньої освіти, який назвав  “форкурс”. Він мав допомогти художникові знайти свій шлях і не придушувати його особистості. Форкурс тривав семестр і мав вивільнити студентів від умовностей, обрати професію та інструменти вираження. Після курсу студенти переходили в майстерні, де безпосередньо навчалися ремесла.

Перша виставка

Після чотирьох років існування школи, правління Веймару хотіло переконатися, що гроші платників податків витрачаються не дарма. Так 1923 року у місті відбулася перша виставка робіт студентів Баугаузу. Перед нею провели конкурс між двома проєктами.

Переможцем став житловий дім Хауз-ам-Хорн (автор та керівник Георг Мухе) — приклад функціонального будівництва. Такий дім був доступний навіть звичайному робітнику, а екологічність та мінімалізм показували головні принципи школи.

Житловий будинок Хауз-ам-Хорн


Будинок побудували на ділянці, яку школа орендувала, щоб вирощувати продукти для їдальні. Повоєнні роки були дуже важкими й в такий спосіб заклад намагався зекономити та одночасно покращити раціон студентів та викладачів. Над проєктом працювало близько 15-ти учнів та викладачів школи. Окрім загального планування, вони створили практично кожну деталь у будинку: меблі, лампи, килими, кераміку і навіть водопостачання. 

Кухня у Хаус-ам-Хорн


Автори намагалися спроєктувати економічно вигідний та функціональний будинок, використовуючи сучасні матеріали та технології. Планування нагадує традиційні будинки Середземномор'я. У центрі — велика житлова кімната, навколо якої окремі спальні для подружжя, дитяча, гостьова кімната, їдальня, кухня, ванна і туалет. Зовні будинок здається двоповерховим, але цей ефект досягається завдяки вікнам над центральною житловою кімнатою. 

Меблі для кімнати у Хаус-ам-Хорн


Після переїзду Баугаузу будинок продали. Його купив місцевий адвокат та жив там із сім'єю до 1938 року. У цей період біля будинку з'явилися три добудови, як і планувалося на початку. Хаус-ам-Хорн ще неодноразово змінював власників. Зараз будинок належить місту Дессау. 

Театр, танці та дружба


Театральна трупа школи Баугауз


Кожен майстер створював свою атмосферу для розкриття творчого потенціалу студентів. Окрім основної програми, вони організовували малювання, театральний курс, конструювання, співи та навіть психологічні практики — усе для того, щоб вивільнити креативність учнів. У Баугаузі організовували танцювальні вечори. І для того, аби стирати кліше викладач-студент, туди могли приходити лектори, а також люди з професії чи просто місцеві жителі. 

Ще один Баугауз


Баугауз в Дессау (1925-1931)


У 1925 році почали будівництво нової школи у місті Дессау. Оновлений Баугауз мав зони з майстернями, класні кімнати, сцену, обідній зал для студентів, 28 апартаментів, а також пральні та ванні кімнати. Будівництво тривало всього рік. 

Зміни відбулися і в розкладі. Відтоді у класі викладав лише майстер, а уроки від художника та ремісника скасували. Також розширили архітектурний факультет та додали курси типографії та верстки. 

Сніданок Пауля Клеє і Василя Кандинського в Дессау,1929


Закриття

Ґропіус буд директором школи 9 років. Після чого він обрав свого наступника. Директори не затримувалися надовго, а у 1933 році школу, яка роком раніше переїхала у Берлін, закрили. А приміщення Баугаузу в Дессау забрала націонал-соціалістична партія.

Баугауз був першим, хто наважився змінити систему креативної освіти. Майже 100 років тому його учні створили будинки, меблі та предмети, які стали частиною нашого життя. Доступність, функціоналізм та естетика не лише у побуті, але і в навчанні стали синонімами школи. А їх принцип “менше = краще” — девізом мистецтва нашого століття.

Тель-Авів

Центральна частина Тель-Авіву, Біле місто належить до колекції з понад 4 000 будівель у стилі Баугауз, побудованих в 1930-х роках у Тель-Авіві німецькими архітекторами-євреями, що емігрували до Підмандатної Палестини після приходу в Німеччині до влади нацистів. Тель-Авів має найбільшу кількість будівель у стилі Баугауз ніж будь-яке місто світу.
2003 року Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури оголосила Біле Місто об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО як «видатний приклад нового планування міста та архітектури початку XX століття».



Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Архітектура