Art for Life blog

Василь Кандінський - перший абстракціоніст

Картини Василя Кандінського зберігаються у найвідоміших світових музеях та коштують мільйони доларів. Але слави й визнання могло і не статися, якби одного разу художник не повірив у себе та не відмовився від перспективної кар'єри науковця заради пристрасті життя.

Юриспруденція та батьківські очікування

Народився Василь Кандінський у 1866 році в Москві, а у 5 років переїхав до Одеси. Його родина була заможною, тому хлопець отримав хорошу освіту в гімназії та відвідував приватні уроки з гри на фортепіано, віолончелі та живопису. Батьки, звісно ж, наполягали на престижній професії, тому Кандінський вступив на юридичний факультет Московського університету. 

І майбутній митець таки виправдав очікування родини: відмінно закінчив навчання,  викладав на кафедрі юриспруденції та отримав пропозицію стати професором. І тут щось пішло не так. Василь Кандінський зрозумів, що наукова діяльність не приносить йому задоволення і вирішив присвятити себе живопису. Не уявляємо, що тоді подумали його батьки, але зараз рішення Василя Кандінського здається віщим. 


“Я переконався, що не здатний до постійної посидючої праці, але в мені немає ще важливішої умови – немає сильної, всеохоплюючої любові до науки, а найважливіше – в мені немає віри в неї”. – Василь Кандінський про наукову діяльність


Подорожі, творчі пошуки та яскраві кольори

У 1896 році в Москві відбулася виставка французьких художників, де Кандінський натрапив на картину Клода Моне “Стоги сіна”. Робота настільки його вразила, що він пішов опановувати художнє ремесло у приватну школу Антона Ажбе. На той час йому було 30 років.

“Стоги сіна”, Клод Моне, 1890


Продовжив своє навчання Кандінський в Академії живопису у Мюнхені, де його наставником був один із найкращих художників тогочасної Німеччини, Франц фон Штука. Йому подобалася манера Кандінського, але викладач робив зауваження щодо надто яскравої палітри. 

У цей час Кандінський переймає досвіди експресіоністів та фовістів, навіть створює художнє товариство “Фаланга”, де був і викладачем і організатором виставок, на одній з яких познайомився з майбутньою дружиною Габріель Мюнтер. Далі він подорожує Європою й Америкою, повертається до Одеси й оселяється у Баварії. І увесь цей час шукає своє художнє вираження.

“Синій вершник” та початок абстракціонізму

У 1910 році Василь Кандінський бере участь у виставці групи абстракціоністів “Бубновий Валет” у Москві та презентує першу абстрактну акварель. Там він транслює концепт нефігуративного мистецтва та знаходить однодумців, які продовжать розвивати ідеї абстрактного мистецтва.


Перша виставка Василя Кандінського у Москві, 1910


У 1911 році Василь Кандінський разом із другом Францом Марком створив творче об'єднання “Синій вершник”. Назву, як згадував художник, вони спонтанно придумали за кавою: “Ми обидва любили синій. Марк — коней, я — вершників. Так і виникла назва.”

“Синій вершник”, Василь Кандінський, 1903


Картина “Синій вершник” принесла художнику визнання. Проста композиція, де майстерно поєдналися світло та колір, контраст між рухом вершника і статичний ландшафт на передньому плані. 

Згодом художник опублікував свою книгу “Про духовне в мистецтві” — своєрідну теорію абстракціонізму, де міркував про асоціації, які викликають у глядача колір, лінія та геометрична фігура. Теплий червоний він порівнював із силою та енергією, глибокий зелений — з передчуттям, а сірий називав безнадійною нерухомістю. У 1913 році він випустив мемуари та збірку віршів “Звуки” з кольоровими та чорно-білими літографіями.

“Синій вершник” став творчим осередком для художників, танцюристів та композиторів, які хотіли звільнитися від скам’янілого академізму та довести, що всі течії рівні. 
Окрім засновників, членами групи стали Август Маке, Пауль Клеє, Маріанна Верьовкіна та дружина Кандінського, Габріела Мюнтер. Учасники шукали нову красу у середньовічному та примітивному мистецтві та у популярних на той час фовізмі та кубізмі. Вони вірили, що у кожної людини є внутрішнє і зовнішнє сприйняття дійсності, які потрібно об'єднати за допомогою мистецтва. 

“Сон”, Франц Марк. 1912, Франція


Згодом до “Синього вершника” долучилися супрематисти, кубісти й інші групи художників. У 1912 році об'єднання видає альманах про історію та розвиток живопису та демонструє подібність стародавнього мистецтва в різних частинах світу та акцентує на дитячій творчості. Останній випуск альманаху був у 1914 році. А з початком Першої світової війни, Кандінський залишає Німеччину і покидає своє угрупування. З того часу “Синій вершник” припинив існування. 

А що далі: Перша світова війна та Баугауз 


У 1914 році художник повернувся до Москви. Він пише імпресіоністичні пейзажі, романтичні фантазії та навіть реалістичні полотна. Його абстрактні роботи набували все більшої геометрії під впливом російського абстракціонізму. Після революції Василь Кандінський став професором Московського університету, займався музейною реформою та намагався адаптувати навчальні плани до свого бачення мистецтва. 

У 1920-ті роки Кандінський повернувся у Німеччину, став викладачем у школі Баугауз, де зустрів старих товаришів із “Синього вершника”. Там художник викладав настінний живопис та теоретичні дисципліни. Викладачі та студенти шкоди захоплювалися ідеєю “гезамткунстверк” — поєднанням різних видів мистецтва в одному творі. У цей час Кандінський здобув світову славу та авторитет як художник та трендсетер мистецьких течій.

Проте, усе змінилося, коли до влади прийшли нацисти. Баугауз став приватною школою, художники-авангардисти — дисидентами, а російські емігранти — потенційною загрозою. Тому Кандінський переїздить до Франції. Роботи цього періоду називають біоморфними абстракціями, де зі звичною геометрією з'являються сюрреалістичні елементи, що нагадують біологічні організми. У цей період автор пише “Синє небо”, “Домінуючу криву” та “Різноманітні дійства”.

“Синє небо”, Василь Кандінський, 1940


У 1937 році у Берліні роботи художника потрапили до антивиставки “дегенеративного мистецтва”, а більшість картин знищили. Шлях художника був подібний на його роботи — іноді яскравий та мелодійний, деколи складний та заплутаний. Та сьогодні Василь Кандінський — геній епохи, який довів, що мистецтво не потрібно розуміти, його треба відчувати.


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness









Живопис