Art for Life blog

“Сон наяву” — як виник і розвивався сюрреалізм

“Сон”, Сальвадор Далі. 1937


Сюрреалізм — одна із найепатажніших мистецьких течій ХХ століття, яка звертається до підсвідомих образів, відмовляється від раціональних сюжетів та практикує парадоксальне поєднання форм. Цей напрям виник після Першої світової війни у Франції у 1920-х роках та активно розвивався до початку Другої світової. Про те як концепція “сну наяву” стала реальністю та у чому суть сюрреалізму — у нашому матеріалі.

З чого все почалося?

Пошуки “іншого мистецтва” та відмова від традиційності вже встигли заполонити мистецькі кола Парижу. Тому виникнення сюрреалізму було логічним результатом цих пошуків. У джерел протесту стояли дадаїсти (1916-1918). Цей рух — зухвала, епатажна "антитворчість", що виникла в атмосфері розчарування художників на порозі світової війни та європейських революцій. Дадаїзм запропонував свою "антиестетику", а "розумне, добре та вічне" висміював. 

Програма дадаїстів полягала в руйнуванні будь-якого стилю та естетики за допомогою "божевілля". Наприклад, виставка живопису і графіки дадаїстів у Парижі в 1921 році відбувалася в темряві, на глядачів лаялися, у залі лунали звуки тварин, дадаїсти підпалювали сірники та робили незрозумілий безлад. Бунт групи був недовгим і до середини 20-х років вичерпав себе. Але світ сколихнувся і митці задали вектор для наступних течій. 

Перша виставка дадаїстів у Берліні, 1920 рік


Сюрреалізм (від фр. surréalisme) сформувався у 20-х роках минулого століття у післявоєнній Франції як окремий напрям модерного мистецтва Європи. Термін вперше використав французький поет Гійом Аполлінер, коли у 1918 році назвав свою п'єсу “Груди Тірезія” “сюрреалістичною драмою”. Проте основоположником течії вважають письменника Андре Бретона. Він створив групу однодумців, які вірили, що підсвідоме та ірраціональне — це істинне обличчя мистецтва. Свої збори вони назвали sommeils, тобто  “сни наяву”. Сюрреалісти (як вони себе називали, запозичивши термін в Аполлінера) прагнули відключити свідомість та звернутися до глибинного. Вони досягали цього ефекту завдяки іграм, типу “буриме”: потрібно по черзі складати фразу з перших асоціацій, не пов'язаних між собою. Так вони тренували відмову від логічних зв'язків та абстрактне мислення.

Згодом сюрреалістична група А.Бретона об'єдналася з групою художника Андре Массона, що прагнув створювати картини й малюнки, звільнені від контролю свідомості. Массон розробляв оригінальні прийоми психотехніки для того, щоб відключити "раціо" і черпати образи зі сфери підсвідомого. У результаті цього тандему в 1924 р. з'явився "Перший маніфест сюрреалізму" Андре Бретона та журнал "Сюрреалістична революція" ("La Revolution surrealiste"). Відтоді сюрреалізм стає інтернаціональним рухом, який проявляється в живописі, скульптурі, літературі, театрі та кінематографі. 
До нього приєднуються митці з усього світу, серед яких: Поль Елюар, Жан Кокто, Сальвадор Далі та Рене Маґрітт. Наступне десятиліття (1925-1936) світ накриває хвиля сюрреалізму.

Місія сюрреалізму

Головний концепт сюрреалізму — звільнення від “контролю розуму”. Прихильники течії наполягали на тому, щоб митець був пасивним автором, який відхиляє раціо та занотовує потік несвідомого. Щоб звільнитися від “контролю розуму” сюрреалісти використовували різні механічні прийоми, наприклад "полювання за випадковістю" (підкладали під лист папера шорсткуваті поверхні й натирали папір сухими фарбами, одержуючи при цьому фантастичні конфігурації, що нагадували зарості фантастичного лісу — техніка "фроттажа").

Але майстри не могли задовольнитися такими примітивними методами. Вони поступово перейшли від "механічних" прийомів до "психічних" (чи психоаналітичних), що зблизило їх із вченнями Фройда.

“Голконда”, Рене Маґрітт, 1954


Сюрреалізм проголосив нові засоби та прийоми творчості. Насамперед — принцип „автоматичного письма”, з його парадоксальним, алогічним, випадковим зіткненням думок та образів. Образ, як стверджує поет П'єр Реверді, може виникнути “лише зі зближення двох віддалених реальностей”, і чим далі будуть ці реальності, тим могутнішим буде образ. 
Сам Далі покладав великі надії на силу сну, тому брався за полотно відразу ж після ранкового пробудження, коли мозок ще не звільнився від образів несвідомого. Іноді він прокидався посеред ночі, щоб працювати. Метод Далі точно показує одну із технік психоаналізу Фройда: записувати сновидіння якомога швидше після пробудження, адже потім свідомість почне шукати логічні зв'язки.

Сюрреалізм та фройдизм

Погляди Фройда настільки полюбилися лідерам сюрреалізму, що стали їхнім способом мислення, а довіра до ірраціонального стала безумовною. Концепції сюрреалістів одержували могутню підтримку з боку психоаналізу. Вони “підтверджували” правильність своїх переконань. Психоаналіз звертався до тих станів душі, що насамперед цікавили й сюрреалістів: сон, психічні розлади, дитяча ментальність, первісна психіка, вільна від обмежень і заборон цивілізації. 

Зиґмунд Фройд (1856-1939)


Ідеї віденського психоаналітика мали особливий сенс для сюрреалістів, вони ніби благословляли погляди митців. Як і сюрреалісти, Фройд наголошував, що найбільша таємниця — це несвідоме життя людей, в якому заховані потаємні мотиви, бажання та істина. Він переконував, що не варто недооцінювати значення  підсвідомості та вважати її чимось другорядним. Завдяки Фройду сюрреалісти могли наполягати на тому, що їх ідеї не ще одна необґрунтована фантазія, а нове трактування людини, мистецтва та світу. 

“Король сюрреалізму” 

Безумовно, ним був Сальвадора Далі. Усе його життя, творчість та погляди — суцільна сюрреалістична композиція. Фантастичні сюжети, дивовижні галюцинації, гротеск у сполученні з віртуозною художньою технікою — навіть якщо ви бачили лише одну його картину, назавжди запам'ятаєте її автора.

Художник  був сюрреалістом до останнього подиху. Він перетворював у мистецький експеримент усе, з чим мав справу. Навіть свою особистість Далі одягнув у сюрреалістичну обгортку. Він створив автобіографію “Щоденник одного генія”, де описав приголомшливі, контроверсійні та майже нереальні події, які більше схожі на сюжети його творів, ніж на життя реальної людини. 

Кімната Сальвадора Далі в Іспанії


У творчості митця не було жодних табу, він торкався фактично усіх тем: сексуальна революція ("Загадка бажання"), громадянські війни ("Обличчя війни", "Передчуття громадянської війни"), атомна бомба ("Ядерний хрест"), нацизм ("Загадка Гітлера"), християнство ("Розп'яття", "Христос св. Іоанна") наука, класичне мистецтво, і навіть кулінарія. Його творчість та стиль життя були поза межами дозволеного. І цей виклик був не тільки його особистою справою, це було метою сюрреалізму.

“Розп'яття”, Сальвадор Далі, 1954


Далі схожий на ризикований експеримент зі змістами й цінностями європейської традиції. Він ніби випробовує глядача на міцність, зіштовхуючи між собою і вигадливо з'єднуючи непоєднуване. Він дискредитує усі продукти культури: релігію і безбожництво, нацизм і антифашизм, традиційне мистецтво та авангард, віру в людину та повну зневіру. 
Сюрреалісти дали добрячого ляпаса правильній та законослухняній Європі. Вони налякали як  традиційних митців, так і бувалих авангардистів. Пограти зі значенням слів, відкинути розум, пірнути у підсвідоме і повернутися з ідеями для нових картин — вони одночасно були геніями та дітьми, загадки яких ми досі намагаємося зрозуміти. 


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness
Живопис