Art for Life blog

Подорож “Синього вершника”

Погляньмо на початок 20 століття — світ розуміє, що зміни чи не єдина виграшна форма для існування, тому зустрічає новий етап з готовністю до експериментів та легким азартом. Мистецтво ж ловить цю хвилю авантюризму та прощається з усім, що називали правильним та академічним. Так художники шукають нові форми вираження, гуртуються та змінюють історію мистецтва відповідно до своєї картини світу. За цим принципом виникає група “Синій вершник” — об'єднання експресіоністів, що утворилося у 1911 році у Мюнхені. Їх предтечею стала перша група експресіоністів “Міст”, яка метафорично пояснювала свій перехід, тобто місток від традиційного мистецтва до пошуку нових форм та смислів.

Тогочасний Мюнхен став космополітичним центром творчої інтелігенції для багатьох країн, серед яких Австрія, Італія, Англія, Америка та Росія. Так російський художник Василь Кандінський і німецький художник Франц Марк вирішили об'єднати свій творчий потенціал та створили групу “Синій вершник”.

“Ми обидва любили синє, Марк любив коней, я вершників, так і виникла назва,”

 —  В. Кандінський


Учасників групи згуртувало бажання зруйнувати скам'янілі традиції мистецтва. Вони вірили, що у кожної людини є внутрішнє та зовнішнє сприйняття дійсності, яке можна поєднати завдяки творчості. Джерелом для натхнення став інтерес до середньовічного та примітивного мистецтва, стародавніх культур та популярних на той час кубізму та фовізму. Художники прагнули залучити інших діячів культури, тому серед членів групи були танцюристи та композитори.

На час створення групи Кандінський жив у Мюнхені вже 15 років. Живописом він зайнявся аж у 30 років, до того — захистив дисертацію з етнографії та планував залишитися на кафедрі. Але різко змінив вектор діяльності та став одним з основоположників експресіонізму, а згодом і абстракціонізму.

Колаж з газети «San Francisco Examiner» 1925 року. Зліва направо: Емма Шейер, Ліонель Файнінгер, Василь Кандінський, Пауль Клеє й Олексій Явленській


Першу виставку група провела 18 грудня 1911 року в галереї “Тангейзер” у Мюнхені, де Марк, Кандінський та інші художники представили мистецтво свого бачення.

У березні 1912 року відбулася друга, масштабна експозиція, в якій взяли участь інші групи художників, зокрема супрематисти та кубісти. Згодом у травні альманах “Синій вершник” публікує роздуми художників про історію та розвиток живопису, де значну увагу приділяють стародавньому мистецтву та дитячому малюнку. Група підтримує принципи цілісного мистецтва та публікує матеріали про музику.

Кольорові форми II, 1912, Август Маке, Wilhelm-Hack Museum,

 Людвігсхафен-ам-Райн


Франц Марк писав у статті до альманаху “Синій вершник”, 1912:

 “Сьогодні мистецтво обрало напрямок, про який наші батьки не могли й мріяти. Дивлячись на нові роботи, уявляється, що ми занурилися в сон, де нам привиджується наближення вершників Апокаліпсису. Ми відчуваємо творчу напругу по всій Європі. Всюди молоді художники подають один одному знаки: погляд, потиск руки — ось все, що нам потрібно, щоб упізнати один одного!”

Яскравою фігурою "Синього вершника" був Олексій Явленський, який на той час захоплювався масками Африки та Східної Азії. У серії "Аб­страктні голови" він зображує обличчя поєднанням простих ліній. Як і Кандінський, він вважав колір засобом вираження духовних переживань людини, але на противагу першому не відрікся від фігуральності.

“Автопортрет”, Олексій фон Явленський,1912


Останній випуск альманаху відбувся у 1914 році. Роком раніше пройшла остання велика виставка асоціації в Берліні. З приходом Першої світової війни Кандінський залишає Німеччину та “Синього вершника”. Це стало початком кінця. Групу покинули її лідери й вона поволі переставала існувати. Кандінський повертається до Німеччини лише у 1920 році, щоб викладати у школі Баухаузу та зустрічає старих друзів, колишніх “Синіх вершників”.


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness




Живопис