Art for Life blog

Київський авангард - Віталій Годзяцький

“Київський авангард” - це калейдоскоп сучасних поглядів на музику. Перед молодими митцями відкрилася недоступна раніше різноманітність композиторських технік. Валентин Сильвестров зазначає, що важливим фактором була майже дитяча цікавість до незвичайного, бажання експериментувати. Саме такою жагою та цікавістю до нового наділений композитор Віталій Годзяцький. 


Творче життя Віталія Годзяцького перевернуло знайомство з балетом “Весна священна” Ігоря Стравинського. Балет справив на композитора неабияке враження. «Стравинський, – зазначає Віталій Годзяцький, – явище універсальне, яке не залежить від часових, національних і, в якомусь сенсі, естетичних критеріїв». Годзяцький навіть заснував клуб імені І. Стравинського.

Після захоплення Стравинським з’явився інтерес і до творчості композиторів нововіденської школи, та інших сучасників: Карлхайнца, Штокхаузена, П’єра Булеза, Луїджі Ноно, Яніса Ксенакіса, Миколая Гурецького, Кшиштофа Пендерецького, цікавився композитор також електронною музикою.

Зліва направо сидять: Грабовський, Бондаренко, Сильвестров, Вакуленко, Годзяцький. Загорцев (стоїть).


У творах Годзяцького можна відчути не тільки вплив сучасних композиторів, а й звернення до засад попередніх епох. Наприклад, у “Веселій сюїті” для 4 віолончелей композитор втілив запозичений з “Карнавалу“ Шумана принцип персоналізації інструментів та тембрів. Кожен інструмент передає характер певного персонажа за допомогою окремих тематичних матеріалів.


Подібно до “Веселої сюїти” написано і “Афтографи”, де кожна п’єса є невеличким музичним портретом. Цей цикл писався протягом років, і можна помітити, як ускладнювалась техніка Віталія Годзяцького. Перші п’єси більш подібні до зразків пізнього романтизму, а в останніх вже активно використовуються додекафонія та політональність.

Особливою для композитора є фортепіанна музика. «До 17 років, – зазначає Віталій Олексійович, – у мене склалися власні музичні симпатії. Це були Рахманінов, Чайковський, пізніше – Скрябін, а також Бетховен і Шопен. Хоча на перше місце я ставив симфонічну й оперну музику, однак фортепіано через інтимність і доступність стало моїм справжнім другом». 

Можливо, саме це стало причиною того, що свій найвідоміший твір композитор написав саме для фортепіано.

“Розрив площин” - це фортепіанний твір, в якому композитор звернувся до нуклеарної фізики. Натхненням послужив цикл життя та розвитку матерії, рух атомів та частинок в просторі, їх взаємодія.
Процес існування атома  зобразив Віталій Годзяцький у п’єсах циклу.
Саме в цей період Годзяцького зацікавили такі нові композиторські техніки, як алеаторика, сонористика, серіалізм, стохастичні методи.

Твір складається з семи умовних розділів: «Первозданна матерія», «Вібрації», «Пересічення», «Натяжіння», «Розриви, катаклізми», «Відновлена матерія», «Період розпаду». Ці процеси об’єднуються в один загальний і зображають процес.
Загострення уваги на темах майже недотичних до музики, а також на проблемах чи привілеях технічного прогресу були популярними в ХХ столітті.
Годзяцького на роботу над п’єсою надихнули книги Р. Юнга “Яскравіше, ніж тисячі сонць”.


“Розрив площин” і зараз є досить складним для розуміння та виконання твором. В історію української музики він увійшов як один з перших авангардових творів.


Не меншою новинкою стало й використання Віталієм Годзяцьким у творах немузичних предметів. 

Цикл “Чотири етюди для магнітофона (у новій редакції 1965 р. «Чотири домашніх скерцо для побутових предметів і фортепіано») приголомшує навіть самими назвами етюдів: 1. «Полтергейст бавиться»; 2. «Емансипована валіза»; 3. «Реалізація квартири 29/1»; 4. «Антисвіт у “ящику”» (йдеться не про телевізор, а резонаторний ящик фортепіано, – у першому варіанті етюд іменувався «Антифортепіано»)


Використання побутових предметів в музиці не було новинкою, подібне вже використовували європейські композитори. Годзяцький же поєднав у своєму циклі звучання побуту та складну сучасну композиторську мову, роботу над формами.

Працював композитор також над кіномузикою. Проте музику до фільмів Годзяцького неможливо сприймати як фонову. Цю музику можна вважати цілком самостійним твором.

«Нова музика так переінакшила звичні уявлення, що наша творчість докорінно змінилася. Першими, хто її визнав і оцінив, були кінематографісти. Нас почали запрошувати до співпраці. То був час яскравого злету Сергія Параджанова, Леоніда Осики, Юрія Ільєнка, Анатолія Золозова… Моя робота над “Софією Київською” стала лабораторією, де апробувалися нові знахідки в галузях електронної, конкретної музики»
(В. Годзяцький. «Ми – з шістдесятих» // Музика. – 1989. – № 2. – C. 7–8.)


Віталій Годзяцький - надзвичайно різноманітний композитор. Окрім модернових технік писав він і в неоромантичному стилі, також створював духовні твори. Не тільки “Розрив площин”, а й вся музика Віталія Годзяцького - це постійний рух та взаємодія елементів, це музика людини, яка не втратила юнацької жаги до експериментів, не втратила власної зацікавленості. І тому його музика залишається такою незвичайною та магнетичною для нас.



Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Авторка матеріалу: Марія Сидорак

Марія Сидорак - музикознавиця, студентка Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, організаторка та кураторка концертів та культурних заходів.

Музика