Art for Life blog

Камерна музика. Знайомство.


Ми звикли називати більшість інструментальної музику класичною. Буває, що навіть оперу туди відносимо, хоч насправді це окремий жанр музики. І взагалі мозок каже, що якщо ти йдеш у філармонію, в оперу чи театр, то це на концерт класичної музики. Але поговорімо відверто: коли пафосно скажеш у компанії, що сьогодні був на концерті камерної музики й виконували Рахманінова, то на тебе аж подивляться іншими очима. Ми тут щоб перевести вас із касти “трошки дилетант у всесвітній музиці” до “я досить багато знаю” і навіть вище;)


Сьогодні поговоримо про камерну музику, яка насправді є дуже особливою для справжніх поціновувачів та знавців музичного мистецтва.


Камерна музика - це окремий жанр музики, який сформувався у період відходу Ренесансу та на початку зародження Бароко (16-17 ст.). Її виконували вдома або у будь-якому невеликому приміщенні, зазвичай в особняках заможних людей, королів. Камерна музика доповнила церковну та театральну і відрізнялась малим складом виконавців (до 10 осіб). 


Першовідкривачем епохи камерної музики став камерний ансамбль. За ці кілька століть його склад видозмінювався і продовжує це робити: фортепіанні, струнні та мішані квартети, дуети, тріо, квінтети, навіть солюючі інструменти у поєднанні із вокальними виконавцями відносили до камерної музики. Адольф Готліб, американський художник і скульптор-експресіоніст, навіть вважав, що ансамблеве музикування виховує у музиканта його моральні якості, а без них неможливо бути хорошим виконавцем музичного мистецтва та й будь-якого іншого загалом. Крім того, Іссак Беркович, український композитор, наголошував, що “гра в ансамблі є надзвичайно корисна для виховання почуття ритму, уміння слухати себе та свого партнера”.


Струнний квартет можна назвати еталоном камерної музики (перша і друга скрипки, альт та віолончель). Особливістю камерної музики на відміну від симфонічної чи театральної є рівноправність голосів, незалежність кожного інструмента один від одного. Виконання таким малим складом більше нагадує бесіду кількох хороших друзів, які на рівних умовах спілкуються між собою, дискутують, сваряться, обговорюють різні теми. Кожен інструмент є самодостатнім елементом цієї музичної системи - у творах для струнних квартетів прописані сольні партії для всіх виконавців. На відміну від симфонії, камерна музика дуже “прозора” таки би мовити: виконавці можуть із легкістю деталізувати окремі елементи ритму, інтонаційні ходи, динамічні відтінки та мелодику. Кожен інструмент в окремих частинах є солістом, тому може передати глибину своєї індивідуальної музичної історії.


Сотні композиторів протягом кількох епох писали камерну музику у різних її формах та проявах, для різних складів та виконавців. Початок можна брати від Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна, Брамса. Закінчують поки такі відомі сучасники як Картер, Сильвестров, Шостакович. Композитори-класики, які довершили різні музичні форми камерної музики, намагались зберігати початкову форму і структуру камерних творів. Їхні наступники додавали нові стилістичні та індивідуальні музичні мови (Дебюссі, Равель, Барток).

Ще однією відомою постаттю цього напрямку є Рахманінов, творчість якого вирізняє особлива елегійність та лірико-поетичне начало.


Дмитро Шостакович - Квартет №8 


Сергій Рахманінов - Струнний квартет №2 для двох скрипок, альта і віолончелі 


Серед українців є чимало знаменитих композиторів, які працювали із камерною музикою. На додаток, їх твори аж нічим не поступаються іноземним колегам. Це Барвінський, Лятошинський, Косенко, Філіпенко, особливо сильно пишаємось Сильвестровим, який є одним із найбільш виконуваних композиторів, а його “Тихі пісні” та перший квартет заслуговують окремої уваги (крім творів для камерного оркестру та камерної музики загалом у його творчому доробку можна знайти ще симфонії, музичні твори для інструментальних та вокальних соло з оркестром, хорові партитури на вірші відомих українських письменників, соло для фортепіано тощо).


Василь Барвінський - Колискова 


Валентин Сильвестров - Тихі пісні


Як вже згадувалось раніше, жанрова палітра камерної музики є досить оригінальною (романси, прелюдії, ноктюрни, сонати й сюїти, токати й фуги, камерні симфонії, древні мотети та мадригали). Камерна музика виконувалась солістами-інструменталістами, вокалістами, ансамблями. Тобто щоб правильно виконати камерний твір, потрібно уміло володіти всіма виразовими засобами музичної мови, а ще розуміти філософське підґрунтя та особливу ідею, яка там закладена.


Проте сучасні реалії вимагають від композиторів та виконавців шукати нові нестандартні напрями творення музичного мистецтва. Наприклад, композитори почали поєднувати музичні та немузичні засоби висловлювання, відбувається синтез музичних напрямів. Приклад: комбінація класичної музики та техно у творчості українського гурту DZ’OB.

DZ’OB - ETHIOPIAN 



Ще більш неочікуваною і досить фатальною може виявитись стадія практично відмови від музики у стандартному її прояві: композитори почали застосовувати різного роду побутові інструменти для видобування нових звуків, поглинати музику технічними й побутово утвореними шумами (до прикладу творчість Карлгайнца Штокгаузена або Едгара Вареза)  Це спотворює ідею музичного мистецтва як естетичної компоненти, але починає більше відповідати філософії сучасного модерного мистецтва, яке не обов’язково має всім подобатись, а суть якого - самовираження та передавання певної ідеї, проблеми чи емоцій.


Пропонуємо ознайомитись із відомим твором, американського композитора-новатора, Джона Кейджа, який викликав фурор не тільки у слухачів, але й у музикантів. Його робота “4’33” або “Чотири хвилини тридцять три секунди” - це 4 хвилини та 33 секунди тиші. Твір навіть складається із кількох частин і має на меті передати ідею, що тиша - це не про відсутність звучання, а про інше звучання. Часто слухачі в залі або починали метушитися, або взагалі покидали приміщення не дочекавшись “гри”. Але насправді вони просто не чули істинної гри свого організму, тіла, людей, предметів та явищ навколо. Багато мистецтвознавців вважають, що ця композиція започаткувала простір для абсолютно нового рівня якості звучання, але для цього потрібно слухати в першу чергу себе.


Едгар Варез - Іонізація


Карлхайнц Штокхаузен - Zyklus 


Джон Кейдж - 4’33



Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg

Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness 

Музика