Art for Life blog

Карнавал та “скелети в шафі” на полотнах Джеймса Енсора

Джеймс Енсор увійшов в історію живопису як непідвладний своєму часу художник, що наприкінці 19 сторіччя фактично передрік появу авангардистських мистецьких течій.

Еклектичність стилю Енсора, символізм його полотен, смілива гра з кольором, зрештою, маскарад на картинах бельгійського художника,  у 20-му столітті надихали на творчі звершення сюрреалістів, дадаїстів, експресіоністів, фовістів та інших яскравих представників авангарду. 

Увага до деталей, еклектизму та мультикультурності була притаманна Джеймсу Енсору від самого дитинства. А як інакше? Адже мати юнака тримала власну сувенірну крамницю в бельгійському курортному місті Остенде. Саме тут майбутній “король карнавалу” спостерігав за шаленим багатоманіттям маскарадних масок, індійських прикрас, китайських віял та тьми-тьмущої інших цікавих дрібничок. Сам Енсор у своїх спогадах писав, що його постійно оточувало “хаотичне нагромадження різних предметів, що їх постійно перевертали догори дриґом та скидали кішки або галасливі папуги й мавпи ...“

Тож ще з ранніх років Джеймса невідомою силою тягнуло до всього строкатого й розмаїтого. Фактично в 15 років майбутній новатор  полишив школу, аби повністю присвятити своє життя живопису. Невдовзі ще зовсім юному, але амбітному юнакові випаде шанс навчатися в Брюссельській академії мистецтв. Та не дивлячись на той факт, що Енсор не закінчив навчання, саме в Брюсселі живописець визначився зі своїми мистецькими вподобаннями. Відтак, Джеймс надавав перевагу емоційним та подекуди навіть жахаючим картинам Халса та Гойі, а не одноманітній академічній традиції в живописі. Захоплюють надзвичайно спостережливого молодика й французькі імпресіоністи з їх вибагливою кольористикою. Відтак, відома картина Енсора “Устриці” пластичністю мазка, що витворює світлотінь картини та витончені переливи відтінків, нагадує нам славнозвісний “почерк” імпресіоністів, зокрема Едуарда Мане. Цікаво, що на полотні Джеймс Енсор зобразив свою сестру - Мітче, а саму картину було створено на верхньому поверсі батьківського будинку художника. Часто-густо саме на горищі митець писав свої шедеври! На думку деяких мистецтвознавців, поїдання устриць на картинах художників символізувало акт своєрідного плотського задоволення, адже морепродукт здавна вважається афродизіаком!

Джеймс Енсор. Устриці, 1882


Експериментує Енсор з кольором та фактурою й під час роботи над пейзажами. Не дивлячись на те, що світову популярність Джеймс здобув завдяки ексцентричним маскам та гротескним скелетам на своїх полотнах, на початках художник був палким шанувальником пленеру. Відтак, бельгійський митець міг годинами спостерігати за бурхливою морською стихією та ремеслом рибалок. Пейзаж “Після шторму” вражає грою Енсора з кольором, намаганням художника зобразити ледве помітне проникнення світла в морський порт після клекітного шторму. Брунатно-сірі відтінки переплітаються з яскравими кольоровими акцентами, створюючи ефект бажаного умиротворення. 

Джеймс Енсор. Після шторму, 1880


Ну й наостанок, перед тим як  перейти до унікальної мистецької лабораторії Джеймса Енсора зі “скелетами у шафі” в прямому сенсі цього слова, зупинимося на “Автопортреті в капелюсі з квітами”. Цікавим є той факт, що перший варіант автопортрету був класичною даниною реалізму, однак із плином часу художник вирішив “подарувати” йому абсолютно нову художню інтерпретацію. Відтак, Енсор за допомогою синіх мазків в кутках полотна створив ефект дзеркала,  перетворивши звичайний портрет на акт споглядання художником самого себе. Різнобарвні квіти на капелюсі живописця - це також деталь, що з’явилася на картині пізніше! Тож, можемо вважати, що цей автопортрет є зображенням еволюції стилю Джеймса Енсора, в якій на зміну реалізму з його часто-густо тьмяними відтінками прийшла нова техніка.

Джеймс Енсор. Автопортрет в капелюсі з квітами, 1883


У 1884 році в Брюсселі Джеймс Енсор разом з однодумцями створює творче об’єднання “Група ХХ”, або, простіше кажучи, - “Двадцятку”. Натхненні новими віяннями в живописі, митці прагнули продемонструвати світу свої творіння. На організованих ними виставках, художніх читаннях та концертах відбувався розквіт таких світил мистецтва як Піссаро, Ван Гог, Роден, Тулуз-Лотрек та інших. Саме за часів існування “Двадцятки” наш герой дебютував своїми картинами з масками.

Саме так. Вирвавшись повністю з традиційного канону живопису, Джеймс Енсор винайшов власну мистецьку формулу, що синтезувала національну традицію карнавалу, мультикультурність (славнозвісні японські маски зокрема), гротеск, сатиру та фантасмагорію. Своєрідними символами творчості живописця стали скелети та маски.

Сам Енсор з цього приводу писав: “Для мене маска означає наступне: свіжість кольору, екстравагантну прикрасу, щедрий дикий жест, грубий вираз, вишукане завихрення”.
На картині “Скелет, що дивиться на шинуазрі” Енсор зображає людський скелет у звичайній домашній обстановці, викликаючи в глядача досить неоднозначні емоції. І це не дивно! Це полотно також піддавалося неодноразовим перероблюванням. Відтак на місці черепа спершу була людська голова - такий собі звичний портрет чоловіка на тлі буржуазного інтер’єру з нагромадженням предметів мистецтва. У 1888 році Джеймс Енсор замінив голову на череп, фактично “вдихнувши” в полотно нове життя. Картина немов декларує сентенцію vita brevis ars longa (життя коротке, мистецтво вічне), що невдовзі стане наскрізною на символічних полотнах живописця. Загорнутий у ковдру скелет споглядає  шинуазрі - європейську інтерпретацію китайського мистецтва, таким чином транслюючи притаманний Енсорові інтерес до культурних надбань Сходу.


Джеймс Енсор. Скелет, що споглядає шинуазрі (1885/1888)


Скелети як алегорія скороминущості життя зринатимуть на багатьох картинах Джеймса Енсора. Зокрема, на полотні “Скелети, що б’ються за повішеного” живописець крізь призму гротеску та сатири осмислює категорію смерті. Зображена сцена нагадує реципієнту театр абсурду профанацією персонажів потойбіччя. Скелети вдягнені не у звичну для людського сприйняття довгу чорну мантію, а в досить колоритні жіночі костюми. Та й назагал, дійство, що відбувається на картині, нагадує театральну сценку в ляльковому театрі. По краях полотна Енсор нагромаджує цілу вервечку персонажів в карнавальних масках, “театралізуючи” полотно. На табличці, що красується на шиї повішеного, написано “рагу із зайця”, що лякає та веселить водночас. Мертвий чоловік ніби перетворюється на такий собі делікатес для двох панянок-смертей. 

Джеймс Енсор. Скелети, що б’ються за повішеного, 1891


Ну й нарешті настав час розібратися, чому ж таки Джеймса Енсора нарекли “художником масок”. Віднайшовши власний стиль - синкретичний та екстравагантний, бельгійський художник на своїх картинах почав повною мірою використовувати багатство кольорових акордів. На думку багатьох мистецтвознавців, поліфонія яскравих кольорів найвідоміших робіт Енсора багато чим зобов’язана Ієроніму Босху. Нагромадження активних кольорових акцентів та алегоричне  зображення людських пороків (у випадку Енсора - маски) - це ті визначальні фактори, що стали можливими  завдяки впливу на Джеймса живописної манери Босха. Славнозвісний “Автопортрет серед масок” поєднав у собі ці дві домінанти якнайліпшим чином. Співзвуччя червоних, жовтих, зелених, синіх та інших відтінків поєднується на полотні з масками, що постають перед глядачем у гіперболізованому, навіть спотвореному вигляді. І це недарма. Джеймс Енсор надавав маскарадним маскам особливого значення, перетворював їх у грандіозні символи, що мали за мету висвітлення соціальних пороків. Зрештою, митець немов поміщає себе в епіцентр суспільства з його багатоманіттям людських характерів.

Джеймс Енсор. Автопортрет серед масок, 1883


Найвідоміше та наймасштабніше полотно Джеймса Енсора “Вхід Христа в Брюссель у 1889 році” вражає глядача всюдисущим хаосом зображуваного, вибухом кольорів, величезною кількістю дійових осіб та, що найголовніше, - перетрактуванням християнського свята. Відтак, Христос замість Єрусалиму прокладає шлях до столиці Бельгії - Брюсселю, буквально пробираючись крізь натовп представників найрізноманітніших соціальних прошарків. Натикаємося й на політичний підтекст, зокрема лозунг “Vive La Sociale” (“Хай живе соціалістична революція”). Художник ніби висміює надмірну ідеологічність тогочасного суспільства, його залежність від “верхів”. Енсор подає широку панораму різних представників населення - тут і військові, і єпископи, і художники, і віряни. Усі персонажі в прямому сенсі натягли на себе деформовані, карикатурні та потворні маски, що немов приховують їх справжні обличчя. Гігантське полотно (більше ніж 4 метри в ширину) фактично стало символом панівного хаосу, де немає місця для індивідуальності та незашореності.

Джеймс Енсор. Вхід Христа в Брюссель у 1889 році, 1888


Джеймс Енсор був з когорти тих митців, що випереджали свій час, торували шлях до нових, ще незвіданих горизонтів мистецтва. Наскрізний символізм картин Енсора, їх глибока філософічність та образність стали дороговказами для цілої плеяди потужних живописців-авангардистів 20 століття. Лейтмотиви карнавалу, скороминущості життя, фантасмагорії та сатири на буденність перетворили бельгійського художника на предтечу нових мистецьких віянь, що невдовзі захопили увесь світ.


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Авторка матеріалу: Степаненко Валерія

Живопис