Art for Life blog

Кубофутуристичний Всесвіт Олександра Богомазова

Початок 20 століття у мистецтві - це ніби потужна хвиля цунамі, що без краплі жалощів накриває увесь світ всюдисущим експериментаторством, епатажністю, нонконформізмом та вервечкою авангардних течій, що відкривають абсолютно нові художні обрії. Українські художники-авангардисти залишили за собою величезний слід на лоні формування нового мистецтва, що йшло всупереч з усталеною традицією. Сьогодні, коли наша історична пам’ять нарешті виринає із царства Морфея, а на шпальтах різних видань красуються імена братів Бурлюків, Олександри Екстер, Олександра Богомазова, Михайла Бойчука та інших художників, вважаємо за необхідне відтворити життєтворчість тих українських митців, що увійшли в історію під прапором авангардизму.

Олександра Богомазова недаремно нарекли “українським Пікассо” (зокрема, так митця називала Тетяна Яблонська), адже живописець геніальним чином синтезував на своїх полотнах пластичність кольору з виструнченим ритмом та строгістю ліній.

Мистецький шлях Богомазова був не з легких. Батько майбутнього художника - прагматичний та приземлений у своїх життєвих пориваннях купець, не сприймав тяжіння свого сина до живопису, жорстоко тавруючи ранні картини Богомазова молодшого вироком “мазня”. Та, зрештою, після довгих умовлянь, Олександр таки дістав свій квиток у світ мистецтва, поїхавши у 21 рік до Києва. Саме в гамірливій столиці, в стінах Київського художнього училища, майбутній фундатор українського кубофутуризму, познайомиться з такими витязями світового авангарду як Олександра Екстер та Олександр Архипенко. Гріх не згадати про славнозвісну серію авангардних виставок 1908-1914 років, що викликали шалений резонанс та масовий спротив з боку традиціоналістського крила художників. Відтак,  студентські ескізи ще юного Богомазова були репрезентовані на скандальній виставці “Ланка”, в якій взяли участь вже відомі на той час  брати Бурлюки, Олександра Екстер, Михайло Ларіонов та Аристарх Лентулов. Ще одна виставка під назвою “Кільце”, яка відбулася на самісінькому Хрещатику 1914 року, фактично стала дебютною для молодого митця Богомазова, продемонструвавши киянам 88 графічних малюнків художника. 


О.К. Богомазов , «Святе вугілля», виставка «Кільце»



О.К. Богомазов, «Портрет моєї дружини», виставка «Кільце»


Не дивлячись на той факт, що авангардистські виставки початку 20 століття були марковані скандальністю та провокативністю, а їх учасників називали “бездарами”, дикунами та декадентами, Олександр Богомазов був людиною стриманою, чуттєвою та навіть меланхолійною (один лист до дружини Ванди Монастирської живописець підписав так: “Чорна меланхолія, тобто Санько”).  Недарма художник починав свій творчий шлях з картин імпресіоністичного штибу, наснажуючи свої полотна виразним символістським звучанням. Загалом, мистецьке самоформування Богомазова можна прослідкувати на прикладі автопортретів та портретів рідних митця. Так, автопортрет 1907 року ще зберігає наскрізний імпресіоністичний струмінь, позначений недбалими мазками та специфічною колористикою. Полотно 1911 року фіксує, ймовірно, зародження авангардних пошуків Богомазова, його експерименти з відтінками та формою.  Зрештою, автопортрет датований 1914 роком - це результат витворення власного неповторного стилю, що поєднував графічний ритм та контрастність кольорів.

О.К. Богомазов, автопортрет, 1907


О.К. Богомазов, автопортрет, 1911


О.К. Богомазов, автопортрет, 1914


Мистецькі самопошуки Олександра Богомазова віддзеркалилися й на портретах коханої дружини митця - Ванди Вітольдівни Монастирської, яка стала для живописця істинною музою. Ванда прожила довгих 90 років, до кінця своїх днів плекаючи мистецьку спадщину чоловіка. В одному з листів до Богомазова жінка напише: «Ти незвичайний художник. Все, що є видиме, і все, що є невидиме, в тебе це проявляється».

На полотнах живописця обличчя Ванди поставатиме й крізь призму строгого академізму й крізь окуляри імпресіонізму, а згодом портрети жінки уповні продемонструють кубофутуристичні погляди Богомазова.




До речі, надзвичайно цікавий та глибокий аналіз життєтворчості Олександра Богомазова крізь призму його 17 автопортретів подає у своїй книзі “Олександр Богомазов. Автопортрет” Олена Кашуба-Вольвач, розкриваючи читачеві сторінки біографії художника та етапи його формування як митця.

Український Пікассо застосовував різні техніки, починаючи з олівця, вугля та сангіни та закінчуючи аквареллю з олією. Багатоманіття технік геніальним чином прилаштовувалося до творчих  інтенцій художника, відтворюючи сакральний для Богомазова синтез кольору, форми та ритму. У своєму знаменитому трактаті “Живопис та елементи”, присвяченому коханій дружині Ванді, митець фактично подав свій мистецький маніфест, що, власне, й  декларував взаємозв’язок живописних компонентів та визначального, на думку художника, елемента -  ритму. Відтак, Богомазов вважав, що своєрідним єдинопочатком будь-якої картини є крапка, що згодом переростає в лінію, а та, своєю чергою, формує всю площину полотна. Ритм є рупором руху зображуваного, таким собі творцем динамізму живописного твору, що дає змогу зловити мить “тут і зараз”.

Олександр Богомазов, як відомо, був не лише геніальним художником, але й не менш талановитим педагогом, який значну увагу приділяв розвитку аналітичних здібностей своїх студентів. В одній зі своїх теоретичних праць художник напише: «Оперування окремими елементами з метою утворити індивідуальну організацію художніх елементів на підставі їх особистих властивостей. Об’єкт — тільки матеріал для аналітичної думки».

Цього сакрального принципу сам митець дотримуватиметься безапеляційно. У своїй знаменитій картині “Львівська вулиця в Києві” Богомазов буквально схоплює хаос гомінливого міста, в якому вирує життя. Деформовані фігури людей з натовпу з абсолютною точністю демонструють реципієнту невпинний рух урбаністичного простору, його динамічність. На думку відразу спадають рядки з поезії “Місто (“Осте..сте”)  ще одного славетного українського футуриста Михайля Семенка:
Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги

Власне, саме цей “рухливобіг” Олександр Богомазов й демонструє своєю картиною, що позначена фрагментарністю, динамікою та багатоголоссям кольорів.

О.К. Богомазов, Львівська вулиця в Києві, 1914


Картина “Портрет дочки” Олександра Богомазова є візуальним підсумком мистецьких пошуків художника, адже саме в цьому полотні майстерно поєднано м’яку фактуру кольору з пластикою дуг. “Портрет дочки” - це фактично новаторський підхід до кубізму, адже Богомазов використав не лінії, а криві, що надають картині бажаної пластичності. Мистецтвознавиця Діана Клочко вказує на те, що живописець, пишучи портрет своєї дочки, використав принцип послідовності Фібоначчі, адже голова дівчинки вписана в овал у пропорціях “золотого перетину”. Варто звернути увагу на  гру митця з тональними розтяжками, м’якими переходами кольорів, що формують фактурність усієї картини. Градієнт у поєднанні з округленими лініями створює загальну напругу полотна, своєрідну “сферичність”.

О.К. Богомазов, «Портрет дочки», 1928


Славнозвісна картина “Пилярі” Олександра Богомазова, написана вже в пізній період життєтворчості художника, є апофеозом кубофутуризму. Мистецтвознавець Дмитро Горбачов абсолютно справедливо зауважив: «Богомазов поставив футуристичний зір». На полотні яскраві та відкриті кольори (Д. Горбачов цю багатогранність кольорів нарік “спектралізмом”) поєднуються з чітким ритмом, що ніби підсилює інтенсивну працю пилярів, декларуючи оспівану футуристами технізацію. Олександр Богомазов досяг своєї мети, майстерно сплівши воєдино насиченість барв  із суворістю кутів та діагоналей.

О. К. Богомазов, «Пилярі», 1927


Олександр Богомазов - це не просто представник яскравої плеяди авангардистів початку 20 століття. Богомазов - це митець, що шукав ідеальну мистецьку формулу, а потім відточував її на якомусь чуттєвому, ірраціональному рівні. За словами самого живописця, розумом без почуття ніколи не збагнути краси, “бо логіка розуму не збігається з логікою краси, для якої існують зовсім інші масштаби, яких не виміряти логічним аршином”. Геніальний синтез кольору, форми та ритму “виливався” на полотна Олександра Богомазова в якусь незбагненну доти цілісність, що витворювала кубофутуристичний Всесвіт художника.


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Авторка матеріалу: Степаненко Валерія
Живопис