Art for Life blog

Дадаїзм - мистецтво спрощення

Кожна дія має протидію, і у той час, коли у світі бушує Перша світова війна, митці з одного боку відчувають себе частиною цього жахливого процесу,  з іншого - хочуть втекти, абстрагуватись від цього кривавого дійства. Саме як реакція на жахіття війни у Цюриху, Швейцарія у 1916-му році виникає авангардистська течія дадаїзму, яка тривала до 1924-го року.  


Термін "дада" був придуманий одним із засновників течії Тристаном Тцара (Tristan Tzara, (псевдонім Семуеля Розенштока). В одному з маніфестів уродженець Румунії та французький поет згадує про те, що це слово мовою африканських племен означає хвіст священної корови, водночас його звучання нагадує дитячий лепет. Загалом, щось незв'язне і без жодного сенсу.


Своєю головною ідеєю дадаїсти оголошують відмову від будь-якого насилля. Ще буквально пару років до того Філіппо Томмазо Марінетті  [деталі тут] пропагував насильство як основну форму мистецтво, але маятник історії похитнувся в іншу сторону.


Дадаїсти оспівували ірраціональність, руйнували канони естетики й проголошували безсистемність. Своїми творами та перформансами вони намагалися шокувати публіку. Ця течія дала початок іншим напрямкам сучасного мистецтва, зокрема, сюрреалізму.


Перший маніфест дадаїзму було проголошено у 1916-й році у Кабаре Вольтер. Перші свої виставки й хепенінги художники роблять тут само.


Виставка дада у Кабаре Вольтер


Митці цієї течії вдавалися до спонтанного поєднання випадкових об'єктів, або використання готових предметів, які лише дещо змінювалися (так званий Ready-made). Твори дадаїзму не слідують якій-небудь попередній схемі. Так, вірші не мають рими, використовують численні авторські неологізми, часом окремі звуки замість слів. Картини й скульптури створюються методом колажу зі шматків паперу, тканини, деталей ужиткових предметів, складаються з хаотичного поєднання геометричних форм. Виставки дадаїстів часто супроводжувалися несподіваними, скандальними діями, що кидали виклик суспільним підвалинам. Дадаїсти першими задекларували, що мистецтво може протистояти культурі, і остання намагається загнати його у свої рамки. 



“Бал у Цюриху”, Марсель Янко (1895 - 1984), 1915 р.


Гуго Баль (1886—1927, німецький поет і драматург, есеїст, журналіст, один із засновників дадаїзму) писав вірші, відмовляючись від мови, абсолютизував ономатопеї, намагався здійснити фонетичну реконструкцію мови. Він заявляв: "Я не хочу слів, які винайдені іншими. —... Я хочу здійснювати свої власні безглузді вчинки, хочу мати для цього відповідні голосні та приголосні. Чому дерево після дощу не могло б називатися плюплющем або плюплюбашем? І чому воно взагалі має якось називатися? Слово, слово, весь біль зосередився в ньому, слово, панове,.. — найважливіша суспільна проблема".


Гуго Баль (1886—1927) декламує свої вірші у кабаре “Вольтер”


Цікаво почути, як це виглядало?

Ми знайшли для вас посилання на відео:   



Важливою складовою перформансів дадаїстів стали танці. Софі Тойбер-Арп (1889 - 1943, швейцарська художниця, скульпторка, дружина художника і скульптора Ганса Арпа, представниця дадаїзму й абстракціонізму в мистецтві) відома своїми масками, костюмами й ляльками, які були не стільки декораціями, скільки самостійними творами та медіа.


Софі Тойбер-Арп (1889 - 1943), танець дада, 1917-й рік


Завдяки чудовій ініціативі Google Arts and Culture сьогодні для нас доступна онлайн-виставка присвячена художниці в MoMa 


“Елементарна конструкція”, Ганс Арп, 1916


Ганс Арп (нім. Hans Arp, фр. Jean Arp) (1886—1966) — німецький і французький скульптор, художник, графік, поет німецького походження, представник абстракціонізму і дадаїзму; автор скульптур, рельєфів, колажів, літературних творів.


Його “Елементарна конструкція” 1916-го року - це конструкція, яка готова завалитися в будь-який момент, і складається з елементарних форм, як дитяча пірамідка. Ідея нестабільної й випадкової рівноваги базується на тому, що дадаїсти не бачать ні в культурі, ні тим більше в політиці того часу ніяких стійких структур.


Найбільший архів dada знаходиться зараз у Цюриху. Це не тільки картини й об’єкти - це й афіші, журнали, статті, записи, оскільки група дадаїстів була спрямована не стільки на створення речей, скільки на виробництво подій.


Основні представники течії:

  • Ганс Арп (Hans Arp, 1886—1966), Німеччина, Швейцарія і Франція
  • Марсель Дюшан (1887—1968), Франція
  • Макс Ернст (1891—1976), Німеччина та США
  • Отто Фрейндліх (1878—1943), Німеччина, Франція
  • Філіпп Супо (1897—1990), Франція
  • Трістан Тцара (1896—1963), Румунія, Франція
  • Гуго Баль (1886—1927), Німеччина, Швейцарія
  • Рауль Гаусманн (Raoul Hausmann, 1886—1971), Німеччина
  • Курт Швіттерс (1887—1948), Німеччина
  • Франсіс Пікабіа (1879—1953), Франція
  • Ман Рей (Man Ray, 1890—1976), Франція, США
  • Марсель Янко (1895—1984), Румунія, Ізраїль
  • Поль Елюар (1895—1952)
  • Татцумі Хіджіката (1928—1985), Японія
  • Кацуо Оно (1906), Японія

Живопис