Art for Life blog

Ігор Стравинський - композитор, що випередив час

Початок ХХ століття був часом, коли музика стала настільки випереджувати сприйняття слухача, що деякі твори на довгі роки залишались за завісою нерозуміння.
Так сталось з музикою Ігоря Стравинського – російського композитора, що мав українське походження.

Починався творчий шлях молодого митця досить успішно. З дитинства Стравинський був оточений хорошою музикою, нерідко в маєтку родини гостювали композитори та музиканти. Важливу роль відіграло навчання в Римського-Корсакова.
На прем’єру творів за період навчання (скерцо і соната для фортепіано, сюїта для голосу з оркестром «Фавн і пастушка») потрапив Сергій Дягілєв – вже відомий на той час, як антрепренер, засновник «Російських сезонів» у Парижі.
Дягілєв гостро відчував і передбачав вподобання європейської публіки, тож відразу помітив талант Стравинського, після того замовив у нього декілька обробок, а потім і балет для «Російських сезонів» у Парижі.
Успіх, що приніс композиторові балет «Жар-птиця» був колосальним, за одну постановку балету Стравинський став знаменитим. Постановкою займався балетмейстер Михайло Фокін.

Т. Карсавина в ролі Жар-птиці й М. Фокін в ролі Царевича. 1910, Париж


В «Жар-птиці» прослідковується тяжіння композитора до фольклорних джерел. Саме поєднання народності з академічністю, залучення народних тем та мелодій так зачарувало європейського слухача.

Наступними роботами для «Російських сезонів» стали балети «Петрушка» та «Весна священна». Обидва балети були новаторськими з неочікуваними поєднаннями, дивакуватими героями, та тяжким психологічним наповненням. Стравинський писав, що коли працював над «Петрушкою», то уявляв жартівливого іграшкового танцівника, який не просто оживає, а стає диким у своїх душевних поривах.


У цьому балеті композитор за допомогою гострих музичних контрастів створив образ пораненої глибокою несправедливістю душі. Та попри свою трагічність балет звучить і виглядає яскраво та захопливо, як і різнобарвні костюми танцівників, в ньому переплітаються різноманітні народні мелодії та танці.  Можливо, саме завдяки такій показовій святковості образ Петрушки виглядає ще більш трагічно.

Вроцлав Ніжинський в ролі Петрушки. 1911, Париж


Постановка балету відбулась в театрі Шатле. Успіх «Петрушки» надав композиторові ще більшої впевненості щодо музичної мови майбутньої «Весни священної». Та вже у 1913 році тріумф зміниться поразкою. Під час прем’єри «Весни», щоб вгамувати розлючену публіку Дягілєву довелося декілька разів вимикати світло в залі. Що стало причиною такої реакції?  На початку XX століття, йдучи на балет, глядачі точно не були готовими до зведених плечей, різких, майже диких, непередбачуваних рухів, з «вивернутими» ногами, стихійних танків, жестів замість танцю, архаїчності замість традиційності, анулювання усіх балетних правил. Ідея балету прийшла до композитора уві сні, точніше сюжет другої картини, де Обрана приносить себе в жертву природі, доводячи себе танцем до смерті. 


Головними в музиці виступають ритм та динаміка. Зміни ритму відбуваються настільки часто, що при написанні навіть сам композитор сумнівався де ставити тактову риску. Стравинський поєднав ідею ствердження життя та смерті, химерні образи з красою пробудження природи, наспівність з непередбачуваним ритмом і традиційний красивий жанр з язичницьким обрядом. 


Думка критиків теж розділилась, дехто зауважив, що балет цей стане зрозумілим років через 40.

Декорації до «Весни священної» Миколи Реріха


Зараз «Весна священна» входить в репертуар майже усіх відомих балетних труп. А запис музики Стравинського у 1977 був відібраним для запису на золотій платівці, яка була закладена в космічний корабель «Вояджер». «Весна священна» і ще 26 творів мали виконувати функцію культурного послання Землі на випадок зустрічі корабля з іншими цивілізаціями.

Золотий диск «Вояджера»


Впродовж усієї кар’єри Стравинського оточували надзвичайно талановиті люди. Клод Дебюссі, Ерік Саті. Його портрет намалював Пабло Пікассо.

Пабло Пікассо, портрет Стравинського,1920


Найтяжчим випробуванням в житті композитора стали 30-ті роки. Він переживає втрату доньки та дружини, початок війни та переїзд в США, після якого приймає рішення не повертатись.
Висновком та водночас кульмінацією останнього періоду стає «Реквієм», який став завершенням та об’єднанням творчих надбань та пошуків композитора. Під час написання Стравинському було 84 роки, він тяжко хворів  і передчував власний кінець.

Похований Ігор Стравинський в Венеції поряд зі своїм другом та творчим наставником Сергієм Дягілєвим.


Art for Life в Instagram www.instagram.com/artforlifeplatform/
Art for Life у Telegram t.me/artforlifeplatformtg
Корпоративні програми Art for Life для бізнесу arts4life.net/artforbussiness

Авторка матеріалу: Марія Сидорак

Марія Сидорак - музикознавиця, студентка Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, організаторка та кураторка концертів та культурних заходів.
Музика